Досвід розвинених країн світу в реформуванні системи пенсійного забезпечення

Через реформування системи пенсійного забезпечення пройшли більшість розвинених країн світу:

Чилі була першою в Латинській Америці країною, що реформувала свою пенсійну систему, і чилійським досвідом скористались вже бато країн - в тому числі Казахстан, Польша, Угорщина, США, Німеччина.
Недержавна пенсійна система Чилі була запроваджена в 1981 році, причому відразу, і повністю замінила державну солідарну систему.

Основними характеристиками нової системи є:
- обов'язкове членство працівника в одному з державних або недержавних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням у пенсійний фонд 10% від заробітної плати;
- індивідуальне накопичення та накопичення за рахунок доходу, отриманого від діяльності пенсійних фондів. Тільки 40% коштів, які знаходятся у пенсійних фондах, складають індивідуальні внески населення, решта 60% - доход, отриманий від діяльності пенсійних фондів;
- недержавне управління пенсійними фондами;
- надання податкових пільг - до складу сукупного оподаткованого доходу не включаються кошти, внесені на пенсійні рахунки, а також кошти, передані пенсійними фондами до страхових компаній для виплати пенсій;
- вільний вибір працівником пенсійного фонду, до якого він хоче вступити;
- можливість переходу з одного фонду до іншого;
- працівник самостійно може планувати, коли і на яких умовах він вийде на пенсію.

Учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення Чилі обов'язково є всі наймані працівники, що розпочали трудову діяльність з 12.01.1983. Окрім цього, її учасниками можуть стати вкладники старої системи, що перебували в ній до зазначеної дати, а також самостійні працівники, чиї доходи є не меншими за офіційно установлений мінімум.

Угорщина почала реформування своєї системи недержавного пенсійного забезпечення в 1997 році.
Нині в Угорщині діє змішана система пенсійного забезпечення. При настанні пенсійних підстав людина отримує пенсію із солідарної системи та додатково ануїтетні виплати з приватної пенсійної системи. Грощі до цієї системи відраховуються майбутнім пенсіонером, зараховуються на приватний рахунок. Другим рівнем пенсійної системи Угорщини (НПЗ) не передбачається достроковий вихід на пенсію, тож  пенсійними підставами для отримання недержавної пенсії є вік 62 роки для чоловіків та жінок. Ставки внесків до першого рівня (державне соціальне страхування) складають 8,5% зарплати до оподаткування і 18% з работодавців.
У системі пенсійного забезпечення Угорщини існує дві групи учасників: 1)громадяни, які перебували в системі станом на 30 червня 1998 р. та громадяни віком до 42 років, які вступили до пенсійної системи пізніше, можуть брати участь як у солідарній, так і у накопичувальній пенсійних системах; 2)всі інщі громадяни залишаются в солідарній системі.

Польща. Система пенсійного забезпеченння Польщі практично аналогічна українській і теж має три рівні - 1 - обов'язкова солідарна система, 2 - обов"язкова накопичувальна система, в яку відраховується 7,3% заробітної плати, 3 - добровільна участь працюючих у пенсійних фондах для працівників, угоди зі страховою компанією або інвестиційним фондом.
Але є деякі відмінності. По-перше, пенсійні програми для працівників в Україні не передбачають колективної участі в пенсійних програмах страхових компаній, і в Україні страхові компанії займаються лише страхуванням пожиттевої пенсії, а не страхуванням життя, як у Польщі. По-друге, в Україні кошти працівника не можуть бути вилучені з недержавного пенсійного фонду до настання пенсійних підстав, а в Польщі ці кошти можуть бути передані за згодою працівника до інвестиційного фонду.

Німеччина. Модель пенсійної системи, що склалася у ФРН, характерна для Австрії, Італії, Франції й більшості інших країн Західної Європи. У цілому система захисту старості у ФРН характеризується співіснуванням ряду різних окремих систем. У цей час ці окремі системи значно відрізняються друг від друга, наприклад, по колу застрахованих осіб, по принципах фінансування й надання послуг і посібників, по організаційних структурах, а також за рівнем захисту, до якої прагнуть ці структури. Незважаючи на існуючі значні розходження, вся система надання захисту старості у Федеративній Республіці Німеччини характеризується як "система трьох рівнів". У цілому у ФРН існують чотири "обов'язкові системи" такого типу:

- установлене законом пенсійне страхування, що є обов'язковою системою для робітників та службовців, а також для деяких особливих категорій саме зайнятого населення (наприклад, діячі мистецтв і публіцисти; особи, що мають ремісничі спеціальності; надомники й т.д.);
- пенсійне забезпечення чиновників, що є обов'язковою системою для держапарату;
- допомога по старості для фермерів, що представляє собою обов'язкову систему для всіх фермерів, а також для членів їхніх родин;
- пенсійне забезпечення по професійних групах, що являє собою обов'язкову систему для т.зв. "осіб вільних процесій" (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси й інші).